Заняття на тренажерах. Тренажери застосовуються як доповнення до традиційних занять фізичними вправами і спортом, роблять їх більш емоційними і різноманітними. Вони використовуються як засіб профілактики гіпокінезії і гіподинамії, вибірково впливають на різні частини тіла, м'язові групи, дихальну і серцево-судинну системи, зміцнюють і сприяють їх розвитку, є гарним засобом відновлення після стомлення.
Важливо привчати школярів до самостійних занять, починаючи з раннього віку, щоб вони вже вміли виконувати вправи не тільки повторюючи за викладачем, а й самостійно засвоювати різні рухові дії, самостійно тренуватися, загартовувати свій організм. Необхідні для цього знання і навики вчитель надає в процесі уроків фізичної культури. Займаючись самостійно фізичною культурою необхідно дотримуватись наступних правил:
Заняття повинні носити оздоровчу, розвиваючу і виховну спрямованість.
У процесі занять необхідно здійснювати самоконтроль і лікарський контроль над станом свого організму, своєї фізичної підготовленості і строго дотримуватись правил безпеки під час занять фізичною культурою і спортом. Самоконтроль під час самостійних занять фізичними вправами.
Самоконтроль – це систематичні самостійні спостереження школяра, який займається фізичними вправами і спортом, за змінами свого здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. При самостійних заняттях оздоровчим бігом, вправами з обтяженням, атлетичною гімнастикою, самоконтроль необхідний. Як показники самоконтролю використовуються суб'єктивні й об'єктивні ознаки функціонального стану організму під впливом фізичних навантажень.
Такі показники самоконтролю як самопочуття, настрій, неприємні відчуття, апетит, відносяться до суб'єктивних, а частота серцевих скорочень (ЧСС), маса тіла, довжина тіла, функція кишково-шлункового тракту, потовиділення, життєва ємність легень (Ж.Е.Л.), сила м'язів, динаміка розвитку рухових якостей, спортивні результати – до суб'єктивного. Контролювати стан свого організму можна по зовнішніх і внутрішніх ознаках.
До зовнішніх ознак відносяться виділення поту, зміна кольору шкіри, порушення координації і ритму подиху. Якщо навантаження дуже велике, то спостерігається рясне потовиділення, надмірне почервоніння тіла, посиніння шкіри навколо губ, з'являється віддишка, порушується координація рухів.
Крім самоконтролю передбачається і контроль з боку батьків, обов`язок яких активізувати спосіб життя своїх дітей, зробити його більш динамічним, використовуючи щоденні самостійні заняття фізичними вправами. Батьки повинні стежити за тим, щоб щодня виконували домашні завдання по фізичній культурі, у потрібному обсязі і з достатньою інтенсивністю.
Правила проведення самостійних занять фізичними вправами
Перш ніж почати самостійні заняття фізичними вправами, з'ясуєте стан свого здоров'я, фізичного розвитку і визначите рівень фізичної підготовленості.
Тренування обов'язково починайте з розминки, а по завершенні використовуйте процедури, що відновлюють (масаж, теплий душ, ванна, сауна).
Пам’ятайте, що ефективність тренування буде найбільш високою, якщо ви будете використовувати фізичні вправи разом із процедурами, що гартують, дотримувати гігієнічні умови, режим для правильного харчування.
Намагайтеся дотримувати фізіологічні принципи тренування: поступове збільшення навантаження вправ, обсягу й інтенсивності фізичних навантажень, правильне чергування навантажень і відпочинку між вправами, з урахуванням вашої тренованості і адекватності навантаження.
Пам’ятайте, що результати тренувань залежать від їхньої регулярності, тому, що великі перерви (4 – 5 днів і більше) між заняттями знижують ефект попередніх занять.
Не прагніть досягнути високих результатів за короткий термін. Поспіх може привести до перенавантаження організму і перевтоми.
Фізичні навантаження повинні відповідати вашим можливостям, тому їхню складність підвищуйте поступово, контролюючи реакцію організму на них.
Складаючи план тренування, включайте вправи для розвитку всіх рухових якостей (швидкості, сили, гнучкості, витривалості, швидкісно-силових і координаційних якостей). Це дозволяє вам досягти успіхів в обраному виді спорту.
Якщо ви відчули втому, то на наступних тренуваннях навантаження потрібно зменшити.
Якщо ви відчули нездужання, або якісь відхилення в стані здоров'я, перевтому припиніть тренування, порадьтеся з учителем фізичної культури або лікарем.
Намагайтеся проводити тренування на свіжому повітрі, залучайте до тренувань своїх товаришів, членів родини, родичів, братів і сестер.
Щоденник самоконтролю служить для обліку самостійних занять фізкультурою і спортом, а також реєстрації антропометричних змін, показників, функціональних проб і контрольних іспитів фізичної підготовленості, контролю виконання тижневого рухового режиму.
Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті.
У щоденнику також варто відзначати випадки порушення режиму і те, як вони відбиваються на заняттях і загальній працездатності. До об'єктивних показників самоконтролю відносяться: спостереження за частотою серцевих скорочень (пульсом), артеріальним тиском, подихом, життєвою ємністю легень, вагою, м'язовою силою, спортивними результатами.
Ефективність масових, групових та індивідуальних форм виховання зростає за умови, що вони приведені у певну систему, пов'язані між собою і доповнюють одна одну.
Цікавий досвід організації позакласної виховної роботи з учнями склався у середній загальноосвітній школі № 1 м. Зимогір'я на Луганщині. Тут педагогічним колективом створено навчально-виховні центри. Основна мета їх роботи – забезпечення органічної єдності навчальної та позаурочної діяльності учнів, виховних центрів школи, сім'ї і громадськості, розвиток творчих здібності дітей, організація диференційованої роботи з ними, таких центрів у школі сім: “Дитинство”, “Здоров'я”, “Екологічний”, “Народознавство”, “Точні науки”, “Політехнічний ”, “ Література і мистецтво”. Кожний з них став об'єднанням школярів за інтересами, провідною формою організації їх позаурочної діяльності.
Рухливі ігри в педагогічній практиці
В педагогічній практиці, соціальному житті і буденності існують дві основні форми організації рухливих ігор: класна і позакласна.
Рухливі ігри, які відносяться до позакласної форми занять, залучають велику роль організаторів, вожаків із гурту самих дітей; вони організовуються, як правило, епізодично, склад учасників може змінюватися, а ігри варіюються по змісту і об'єму ігрового матеріалу. Діти із задоволенням беруть участь у хороводах, танцях. Вони проводяться на відкритих територіях, чи в закритому приміщенні в супроводі музики і співів.
Для того, щоб залучити до позакласної роботи велику кількість школярів, використовуються різноманітні форми організацій і проведень занять з дітьми з урахуванням їх віку, стану здоров'я та фізичної підготовки. Основними формами є такі як: “години ігор”, прогулянки пішки і на лижах, походи, катання на санчатах, заняття в групах загальної фізичної підготовки, спортивних змаганнях, фізкультурні свята, заняття у спортивних секціях. Використання ігрових форм, цікавість, емоційність – широке використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.
Метод пізнавальних ігор – спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перенавантаження, що викликає інтерес до навчальних предметів.
Наприклад, навчальна гра на уроці - КВК, як правило, нагадує телевізійну гру і може бути проведена за схемою: розминка – домашнє завдання – індивідуальна робота – конкурс “Вгадай ” – конкурс майстрів мистецтва – конкурс оповідачів – конкурс капітанів. Завдання мають репродуктивний і продуктивний характер, але подаються в гумористичній формі. Для проведення такого уроку з учнів класу формують дві команди, а також обирають журі.
Розминка передбачає складання розповіді на вивчену тему. Форма розповіді може бути гумористичною й водночас такою, щоб у ній брали участь усі члени команди. Інсценізація домашнього завдання може охоплювати окремий параграф або весь матеріал теми. Для індивідуальної роботи пропонують двом-трьом членам з кожної команди цікаве завдання. Його виконання оцінюють за правильністю, повнотою та естетичністю пояснення.
Під час конкурсу майстрів мистецтва від кожної команди обирають по 3—4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом розкриває тему КВК. У конкурсі оповідачів обом командам пропонують картинку, за якою потрібно скласти розповідь. Конкурс капітанів передбачає розв'язування задач і аналіз картини. Ігри та розваги.
Найбільш простими і масовими формами позакласної роботи являються ігри і розваги. По мірі створення дитячого колективу практичну роботу по підготовці і проведенню ігор ведуть самі учні, виконуючи задум і план вчителя або вожатого.
“Години ігор” проводяться в позакласний час, а також підчас канікул, причому збір дітей для участі в іграх назначається у визначений день і годину в школі чи на площадці. Ігри, які проводяться, завжди повинні відповідати віку і підготовці гравців, бути доступними для хлопців і дівчат, простими по складу, доступними, цікавими і захоплюючими.
В старших класах велике застосування мають командні ігри, близькі за своїм змістом до спортивних.
Рухливі ігри під час перерв
Позаурочні форми організації занять з застосуванням рухливих ігор досить різнобічні.
Правильне використання рухливих ігор під час перерв сприяє активному відпочинку школярів, допомагає їм краще оволодівати великим обсягом знань, покращує успішність.
На перервах неможна проводити сильно збуджуючі і стомлюючі для школяра ігри. Не бажані змагальні ігри з поділом на команди. Змагання можна проводити тільки парні в яких будь-який школяр виходить у накреслене коло помірятися силою, спритністю, кмітливістю з іншими бажаючими.
Із групових ігор бажані такі, в які в будь-який час можна вийти з гри і ввійти в гру, не порушуючи її ходу.
На перервах велике значення мають ігрові вправи та ігри типу атракціонів: завдання з метання мішечків, накидання кілець, дії з закритими очима виконання вправ на спритність, координацію і рівновагу.
Ігри в дитячих оздоровчих закладах
Діти, які проводять багато часу за партою, потребують фізичного навантаження, для того, щоб відпочити від занять. Таке необхідне навантаження діти отримують під час занять рухливими іграми.
Рухливі ігри взимку на снігу
Рухові здібності дітей в зимовий період значно зменшуються, скорочується і час їх перебування на свіжому повітрі, що негативно впливає на їх самопочуття і фізичний розвиток. Ігри взимку на вулиці сприятливо впливають на фізичний стан школярів.
Організація змагань з рухливих ігор
Змагання з рухливих ігор в першу чергу повинні сприяти укріпленню здоров’я школярів і загартування організму, вихованню звички до регулярних занять фізичними вправами і підвищенню фізичної підготовленості. В доступній формі школярі ознайомлюються з основами техніки різних видів спорту.
Для підвищення результативності занять фізичними вправами і іграми під час “спортивної години” вихователі наперед планують зміст занять і вмінь школярів, отриманих на уроках фізичної культури. В змісті занять “спортивної години”, наприклад, для учнів 1—3 –х класів входять такі фізичні вправи та ігри:
- Вправи з великими і малими м'ячами (підкидання і ловіння, кидки м'яча до підлоги і в стіну, перекидання м'яча один-одному, по колу, у парі, шеренгах тощо);
- Ходьба з різноманітними рухами рук, зі зміною довжини кроку (короткий, широкий) і темпу (швидкий, повільний);
- Біг з різною швидкістю, чергуючи з ходьбою, з подоланням нескладних перешкод, з зміною напрямку за сигналом;
- Стрибки на місці (на одній і двох ногах) зі скакалкою, в довжину з місця, з розбігу, у висоту через канат;
- Метання малого м'яча (сніжки) в ціль, на дальність. Іноді гравці доволі довго знаходяться в постійному русі, що сприяє розвитку витривалості;
- Дії дітей в рухливих іграх стають більш злагоднішими, точнішими, вдосконалюється їх ігрова тактика.
В кінці цього вікового періоду дітей особливо починають цікавити ігри, які дозволяють вдосконалювати особисті рухові дії. Їм цікавий не тільки результат, а й сам процес гри, коли вони можуть проявити свою кмітливість, влучність, витривалість, силу і свої розумові здібності. Хороводи, співи, речитативи, наслідування образам рідко використовуються в їх іграх.
Сюжетні ігри для підлітків вже не доречні, головне місце займають ігри з характерним змагальним початком.
Підлітки з цікавістю приймають участь в змаганнях з рухливих ігор. Їх можна проводити у вигляді естафет з подоланням перешкод, з боротьбою, метанням, стрибками, лазінням і перелазінням.
Рухливі ігри в старших класах в більшості використовуються для підвищення загальної фізичної підготовленості, а також для спеціальної підготовки підлітків.
В учнів старших класів значно збільшується здібність до абстрактного мислення і аналізу своїх дій і дій оточуючих. В багатьох юнаків та дівчат остаточно формується інтерес до занять тим чи іншим видом спорту, тому їх приваблюють рухливі ігри, які дозволяють вдосконалюватися в обраному виді спорту.
Систематично організовані рухливі ігри при правильному проведенні позитивно впливають на динаміку фізичного розвитку і вдосконалення рухових здібностей дітей, які ними займаються.