Субота, 20.04.2024, 12:44
Вітаю Вас, Гість

Часто трапляється так, що батьки з лівші силоміць роблять правшу, а з художника виховують математика. У результаті психологічних страждань дитина замикається у собі, починає гризти нігті. Про причини виникнення звички та про шляхи її викорінення розповідає дитячий лікар-психіатр Василь Галябар.

Виникнення шкідливих звичок у дітей – це компенсація за ті проблеми, які вони свого часу не могли вирішити. Звичка гризти нігті – своєрідна рухова активність. Таким способом дитина робить хоч щось, коли не знає, що робити. Успішна, впевнена в собі дитина не гризтиме нігті. Частіше це трапляється з вразливими дітьми, на яких рідні чинять тиск не обов'язково явно. Тобто батьки не кажуть дитині, що вона повинна вчитися на відмінно, але у той же час навіть думки не допускають, що може бути по-іншому. Якщо у дитини так не виходить, вона починає себе картати. Такий стан називається дистресом, тобто накопиченням негативних емоцій. Звісно, дитина починає шукати якийсь вихід. Зазвичай це смикання себе за брови чи волосся, смоктання пальчика. До речі, гризти нігті діти починають не з народження, як прийнято вважати. До двох років малеча смокче пальці, язик чи губу.

Ефект від гризіння нігтів можна порівняти з випусканням пари з парового котла, щоб він не вибухнув. Саме так дитина знімає напруження. У той час, коли котел обладнаний свистком, то у малечі є можливість гризти нігті. Згодом, коли дитина вирішила свої проблеми і пресингу з боку батьків на неї немає, звичка гризти нігті може залишитись. Як курець курить навіть тоді, коли нікотину організм вже не потребує. Звичка гризти нігті – це поєднання тривожного очікування та певних форм поведінки. Вона з'являється у дітей, батьки яких мають достатньо високий освітній рівень, а відповідно, і вимоги до дітей. У багатодітних сім’ях і таких, де батьки більш лояльні та доброзичливі, діти, як правило, нігті не гризуть.

Для того, щоб викорінити шкідливу звичку дитини насамперед необхідно вчасно її помітити. Зазвичай консультація у психолога допоможе зрозуміти, у чому дитина відчуває свою неспроможність, чому вона замикається у собі та з якої причини страждає. Ні в якому разі не треба бити чи сварити дитину. Для того, щоб допомогти, дитину варто просто зрозуміти.

Спілкувалася Світлана Березюк, http://medvisnyk.org.ua/